Дозвольте відрекомендуватись - Світлана Анатоліївна Рижук, вчитель початкових класів ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 м. Славути.

Мої досягнення

Взяла участь у вебінарах онлайн-проекту видавництва "Ранок" "Інтерактивна школа творчого вчителя".

Взяла участь у вебінарах весняної сесії онлайн - проекту видавнийтва "Ранок" "Інтерактивна школа творчого вчителя"

Взяла участь у вебінарах осінньої сесії  онлайн - проекту видавництва "Ранок" "Інтерактивна школа творчого вчителя".

     ПРОБЛЕМА, НАД ЯКОЮ ПРАЦЮЮ:

                                                           Гуманна педагогіка – шлях до душі дитини

                                                                                                                          Процвітання  держави, благополуччя народу       

                                                                                                                 залежить… від доброти звичаїв. А доброта

                                                                                                                 звичаїв... від виховання.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

  Кожна людина прагне бути щасливою. У поняття «щастя» обов’язково входить улюблена робота, яка дає можливість почуватисякорисним людям,яка приносить задоволення, робота, яка потребує сміливості, розуму, ініціативи, азарту пошуку та ризику, постійного розвитку інтелекту. У кожної людини в житті є мрія. Я вважаю себе щасливою людиною, бо моя мрія здійснилася! Я маю цікаву роботу, про яку мріяла – вчу дітей. Я – учитель початкових класів. Коли я прийшла в школу, переді мною зразу постало безліч питань. Як навчити так, щоб дітям було цікаво, а процес праці приносив задоволення? У пошуках відповідей звернулася до досвіду видатних учителів. Перші відповіді дала мені книга В.Сухомлинського «Серце віддаю дітям» Я люблю експериментувати, шукаю нестандартні підходи у навчанні. З 1993 року працюю з шестирічками. Тому взірцем для мене став Шалва Амонашвілі. Уперше з ідеями Ш. Амонашвілі я ознайомилися понад 20 років тому, прочитавши його книжку «Здрастуйте, діти!». У ті часи це був абсолютний новий погляд на педагогіку, на виховання та освіту дитини. Хтось одразу відмовлявся від ідей Шалви Олександровича, розуміючи, що цих поглядів він ніколи не зможе розділити . І лише нечисленні однодумці намагалися впровадити ідеї гуманної педагогіки у свою роботу. Йшли роки. Щось нам вдалося, чогось не змогли втілити в життя, не відчуваючи підтримки оточення. Але доля подарувала мені нещодавно побувати на фестивалі гуманної педагогіки у м. Львові, дала шанс по-новому поглянути на свою роботу, на своїх учнів, переосмислити своє призначення. Завдання школи найповніше відображають слова В.Сухомлинського: «Відкрити перед кожним, навіть перед найбільш пересічним, найбільш важким, в інтелектуальному розвитку його духу, де він може досягти вершини, виявити себе, заявити про своє Я, черпати сили із джерела Людської гідності, почуватися не обділеним, а духовно багатим». Девіз початкової школи:»Дитина не готується до життя, Вона уже живе…» - ми запозичили у К.Ушинського. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства особливого значення набуває завдання утвердження в суспільстві гуманістичних цінностей добра, справедливості, честі, гідності, совісті, відповідальності. У своїй роботі намагаюся спиратися на основні засади гуманної педагогіки.

Головною метою гуманної педагогіки є виховання шляхетної людини. Шалва Олександрович Амонашвілі вважає: «Наш виховний процес буде гуманним, якщо ми:

•  зануримо дитину у створювані нами образи доброти, любові, краси,щирості, відданості, мужності, справедливості, поваги, співчуття;
•  спрямуємо її погляд на свій внутрішній, духовний світ;
• пробудимо в ній  почуття, через які проявляються й утверджуються шляхетні переживання і вчинки;
• розвинемо  добродумність і прекраснодумність, добромовність, відповідальність за свої думки і за своє слово;
• порушимо і розвинемо пристрасть до пізнання, любов до труднощів у пізнанні, інтерес до знань, допитливість.   У своїй роботі намагаюся спиратися на основні засади гуманної педагогіки.

   Аксіоми гуманної педагогіки:                                                                                                       

        Особистість виховується Особистістю.

• Доброта виховується Добротою.
• Шляхетність виховується Шляхетністю.
• Спрямованість виховується Спрямованістю.
• Людина виховується Людиною.   
•   Принципи уроку  гуманної педагогіки:
• Позитивно - емоційний  настрій.
• Встановлення ділових відносин з дітьми.
• Проведення уроку у відповідному темпі.
• Співпраця     
• Творчість.
• Навчальні ігри.         
•  «Етапи» настрою на урок:
• добра посмішка і побажання подумки натхнення кожному;
• найкращі побажання   дитини самій собі, щоб вона змогла проявитися, реалізуватися на уроці;
• побажання самому уроку виправдати надії, які дитина покладає на нього.  Усі компоненти уроку об’єднуються спілкуванням.
•     Наше спілкування  впевнено і чітко веде школярів до поставленої  мети. Напевно, саме в такому спілкуванні діти відчувають наше «світло», «світлу ауру», «процес дарування світла» і  величезну надію і віру Вчителя в те, що вони реалізуються в житті. Слід пам’ятати,  що дитина приходить на урок зі своїми проблемами, зайнята своїми думками. Протягом уроку це світло можна відчути в словах, які вчитель промовляє спокійно і впевнено: «Ти можеш!», «Ти здатний це виконати!», «У тебе вийде, « Я в тебе вірю».  Гуманна педагогіка спрямована на ушляхетнення душі і серця дитини, а знання, які здобуває учень у процесі навчання, є умовою творчості, творення, творіння блага. Гуманна педагогіка,  звісно, спирається на любов і доброту вчителя, на його вміння створювати таку атмосферу душевної щедрості, в якій кожен учень був би спрямований на самопізнання ,прагнув  духовного самовдосконалення. Учитель – носій Світла. Народна мудрість говорить, що у справжнього вчителя уроки не для дітей, а з дітьми. Це вони, справжні вчителі,  доторкаючись душі маленької людини, намагаються не поранити, не образити, обережно виростити, допомогти реалізувати себе у житті, ввійти у нього якомога чеснішими, добрішими, впевненішими.  
• Гуманний вчитель перетворює кожну зустріч з дитиною на радість відкриття світу і себе. Дуже важлива атмосфера радості та любові на уроках.Учитель у гуманній педагогіці не тільки передає дітям знання, він прагне, щоб його предмет допоміг їм стати кращими людьми.  «Навчання -  Світло», - любимо ми повторювати. Значить, справжній учитель покликаний бути носієм духовного світла. Зайшов у клас… і в серцях дітей спалахнуло світло радості – очікування нових чудових досліджень та спільних відкриттів.Не страх має викликати поява вчителя у класі, а радість – ось відмінність гуманного педагога від авторитарного.  Сучасні діти не такі, якими були діти приблизно 20 років тому. Еволюція людства не зупиняється. Зараз прийшло нове покоління дітей, з новими життєвими завданнями. Вони також повинні змінити життя на планеті на краще, зробити його більш досконалим. Передові вчені вважають, що їхня місія- у піднесенні культури та моралі на Землі на більш високий рівень. Ці діти, як свідчить педагогічна практика, не приймають методів авторитарної педагогіки. Нам, вихованим в авторитарній системі, важко з нами, а їм з нами. Де ж вихід? Вихід – в усвідомленні необхідності відмови від стереотипів авторитарного мислення і в пошуку цілковито нових підходів до виховно – освітнього процесу. Новому поколінню потрібна нова педагогіка. Як сказав один мудрець: «Дітям Світла потрібні вчителі Світла». Потрібна така педагогіка, яка мала б свій філософський погляд на людину і ставила б перед собою конкретну мету щодо виховання цієї людини. Гуманна педагогіка є саме такою,томущо  педагоги, які працюють зам цією системою, мають цілісне бачення дитини, приймають кожну дитину такою, якою вона є, вірять у її  безмежні можливості;гуманно – особистісний підхід до дітей в освітньому процесі ставить своєю головною метою виховання шляхетної людини в процесі навчання ; гуманна педагогіка стверджує, що кожен педагог є для своїх учнів прикладом наслідування. Це розуміння спрямовує вчителів до самовдосконалення і до вироблення в собі якостей, що сприяють розвитку творчості в навчальній діяльності. Зміст програми та підручники у початковій школі дають великі  можливості для духовно- морального виховання. Проте саме від учителя залежить, який урок він підготує для дітей, чи зачепить струни дитячих душ, чи проростуть філософські уроки (уроки – роздуми, уроки добра, уроки мудрості) в уроках , які піднесе дітям у майбутньому саме життя. Учитель має зрозуміти, що справа не у формулах та правилах, які треба вивчити дитині, а в тому, що саме вчитель може допомогти кожному учневі стати на свій шлях. Недаремно В.Сухомлинський говорив, що педагогічна любов не інстинктивна, це мудра людська любов, яка застерігає від бездумних вчинків і надихає на вчинки чесні, шляхетні. Це любов, яка вчить жити. Завдання  гуманного педагога – спрямувати учня до нових знань, а його свідомість до майбутнього.  У книзі Ш.Амонашвілі «Школа життя» читаємо слова Г.Веллса про те, що жоден державний діяч не може поставити світові справи вище від ідей і здібності того покоління дорослих, з якими має справу. Проте Вчитель може зробити більше, ніж завойовники і державні правителі. Вони, вчителі, можуть сформувати нову свідомість і звільнити приховані можливості людства.  Для педагога важливо знати й знову відкривати творчу спадщину класиків педагогіки, знаходити у ній «родзинки» й нанизувати намисто сучасної педагогіки. Переймати прийоми Я.Корчака, черпати велику любов до дітей у В.Сухомлинського, будувати партнерські довірливі стосунки з дітьми як Ш.Амонашвілі, вірити в дивовижні здібності  кожної дитини. Вимальовувати свої уроки, «запрошуючи на них класиків педагогіки, щоб такі уроки були пронизані духом гуманізму.  Учитель, який свідомо наслідує ідеї Гуманної педагогіки, передусім висуває високі вимоги до себе, він прагне до поліпшення самого себе і в міру «перемоги над собою»  стає для учня носієм певного морального ідеалу, він насичує освітній простір високими образами,  під впливом яких розкриваються кращі якості дитини. Життя учителя прекрасне й безмежне, позаяк він є «над суспільним явищем», «спрямувальною силою суспільства», «світочем інтелектуального життя». Тому ми хочемо бути учителями, і обираємо гуманну педагогіку. І на завершення наведу чудові слова великого Вчителя вчителів Шалви Олександровича Амонашвілі , які можуть стати для кожного з нас і визначальними гаслом, і джерелом натхнення, нагадуючи, заради чого ми живемо і працюємо:»Якщо люди  самі не вміють літати, нехай навчать літати своїх дітей. Притому літати високо, стрімко, далеко, красиво. І настане час, коли діти розкриють крила і злетять».

• 2017 Січень